24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність. Сьогодні саме цю дату ми сприймаємо як точку відліку сучасної української держави. Втім, шлях до неї був значно довшим. Упродовж ХХ століття українці неодноразово проголошували незалежність, створювали власні державні інституції та намагалися відстояти право на власну країну.
До Дня Незалежності пригадуємо головні спроби відновлення української державності, які передували історичному голосуванню 24 серпня 1991 року.
22 січня 1918 року — незалежність УНР
Починати варто з Української Народної Республіки. Її проголосили ще у листопаді 1917 року, однак спочатку УНР мала залишатися у федеративному зв’язку з Росією.
Ситуація кардинально змінилася на початку 1918 року. 22 січня Українська Центральна Рада ухвалила IV Універсал, яким УНР проголошувалася «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу».
Історичне рішення ухвалювали у будівлі Педагогічного музею на Володимирській, 57. Цей будинок зберігся до наших днів і залишається однією з головних адрес української державності в Києві.
До речі, видання KyivTime підготувало окрему віртуальну екскурсію — місцями Києва, де творилася українська державність. У матеріалі зібрані адреси Центральної Ради, уряду УНР, резиденції Павла Скоропадського, місця, пов’язані з дисидентським рухом, та головні локації подій 1990–1991 років.
1918–1919 роки — Українська Держава, ЗУНР та Акт Злуки
Проголошення незалежності не принесло Україні спокою. Уже 29 квітня 1918 року Центральну Раду усунули від влади, а Павло Скоропадський став гетьманом Української Держави.
Це не було новим проголошенням незалежності — змінилася форма державності та політичний режим. Гетьманат проіснував трохи більше семи місяців, після чого влада знову перейшла до УНР.
Тим часом на західноукраїнських землях постала Західноукраїнська Народна Республіка. 22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві урочисто проголосили Акт Злуки УНР і ЗУНР. Українські землі, які протягом століть перебували у складі різних держав, мали об’єднатися в одну державу. Через війни повністю реалізувати цей задум тоді не вдалося.
15 березня 1939 року — незалежність Карпатської України
Наступна спроба проголосити незалежну українську державу відбулася через два десятиліття — у Закарпатті.
15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив її незалежною державою. Президентом обрали Августина Волошина, державною мовою визначили українську, а державним прапором — синьо-жовтий стяг.
Історія незалежної Карпатської України виявилася надзвичайно короткою. Практично одночасно з проголошенням незалежності почалося угорське вторгнення, і невдовзі територія краю була окупована.
30 червня 1941 року — Акт відновлення Української Держави
Ще одна спроба відновити українську державність відбулася вже під час Другої світової війни.
30 червня 1941 року у Львові представники ОУН(б) проголосили Акт відновлення Української Держави. Було сформовано Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком.
Втім, нацистська Німеччина незалежну українську державу не визнала. Невдовзі почалися репресії проти діячів ОУН, а спробу створення українських державних структур було придушено.
16 липня 1990 року — крок до незалежності
Минуло майже пів століття. Україна залишалася частиною СРСР, але наприкінці 1980-х років рух за незалежність знову ставав масовим.
16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Це ще не було проголошенням незалежності, однак документ закріплював право української нації на самовизначення, верховенство влади республіки на її території, економічну самостійність та право на власні Збройні сили.
Цікаво, що саме 16 липня спочатку проголосили Днем незалежності України. Тож у 1991 році Україна навіть встигла відзначити День Незалежності ще до історичного 24 серпня.
24 серпня 1991 року — незалежність України
Через 73 роки після IV Універсалу питання незалежності знову вирішувалося у Києві.
24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. За нього проголосували 346 народних депутатів. Від цього моменту Україна проголошувалася незалежною демократичною державою.
Однак остаточне слово мали сказати громадяни. 1 грудня відбувся Всеукраїнський референдум, на якому 90,32% учасників голосування підтримали Акт проголошення незалежності.
Тож 24 серпня 1991 року не було випадковою точкою відліку, з якої раптом почалася історія української державності. Це був результат значно довшого шляху — від УНР, ЗУНР та Карпатської України до дисидентського руху, масових демократичних акцій і, зрештою, відновлення незалежної України.
