Коли наприкінці червня голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації опублікував відео про стан міжшкільного плавального басейну «Олімпік», здавалося, що йтиметься про ще один об’єкт, який потребує ремонту. Однак реакція мешканців району виявилася зовсім іншою. Замість обговорення кошторисів і майбутніх робіт люди почали ставити питання, які накопичувалися роками: кому насправді належить цей простір, як ним управляють, чому частина шкільних приміщень опинилася у складі басейну і чому навколо об’єкта так мало відкритої інформації.
За кілька днів дискусія вийшла далеко за межі теми ремонту. Вона перетворилася на розмову про прозорість управління комунальним майном, використання бюджетних коштів і право громади знати, як функціонує заклад, створений для дітей.
Не просто басейн
Формально «Олімпік» є окремим позашкільним навчальним закладом (розпорядження КМВА №452). У 2024 році він отримав ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері позашкільної освіти. Водночас басейн і школа №115 фактично залишаються частинами одного комплексу. Вони мають спільну адресу, були збудовані як єдиний об’єкт і, за словами мешканців, користуються взаємопов’язаними інженерними мережами.
Саме ця обставина лежить в основі нинішнього конфлікту. Батьки та представники громади стверджують, що приміщення, які багато років використовувалися школою для навчання, гурткової роботи, учнівського самоврядування та позакласних занять, після капітального ремонту 2017 року опинилися у технічній документації басейну. Якщо це справді відбулося, ключовим стає не питання, кому належать кімнати сьогодні, а яким чином змінився їхній статус, хто ухвалював відповідні рішення і чи були вони належним чином обґрунтовані.
Адже мова йде не про кілька кабінетів. Для школи це був навчальний простір, яким користувалися діти.
Об’єкт для дітей, про який майже нічого не знає громада
Ще одна тема, яка звучить у коментарях мешканців, — доступність самого басейну.
Люди пишуть, що не могли знайти актуальний розклад занять, не розуміли, як записати дитину, не отримували відповіді телефоном або не могли знайти інформацію про тренерів. Для комунального закладу, який виконує освітню функцію, це виглядає дивно.
Відкритість — одна з базових умов роботи таких установ. Якщо басейн працює для дітей району, громада має легко знайти інформацію про розклад, групи, правила прийому, відповідальних працівників, умови навчання та перелік послуг.
Не менш гостро постало питання оплати. У публічному просторі звучать заяви про соціальну місію та безоплатність занять. Водночас окремі батьки повідомляють, що сплачували близько 300 гривень за відвідування басейну. Сам факт існування різних версій ще не означає порушень. Але він вимагає чітких відповідей: за що саме здійснювалися платежі, кому вони надходили, на підставі яких документів і як використовувалися отримані кошти.
Найкращою відповіддю в цій ситуації можуть бути не пояснення у соцмережах, а фінансові документи.
Історія басейну справді мала суспільне значення. У презентаційних матеріалах самого «Олімпіка» зазначалося, що заклад створено у 2008 році, а в 2015–2016 навчальному році його відвідували 1275 учнів шкіл Солом’янського району. Там же згадувалися основні завдання басейну: збереження здоров’я, розвиток фізичних здібностей, формування навичок плавання, корекція постави. Тобто мова не про приватний спортивний клуб і не про приміщення «для обраних», а про інфраструктуру, яка мала працювати для дітей району.
Старі документи повертаються у новий конфлікт
Питання до управління басейном виникали й раніше. У 2018 році Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА оприлюднив результати перевірки капітальних ремонтів, виконаних роком раніше. Серед перевірених об’єктів був і басейн «Олімпік» на вулиці Кавказькій.
Аудитори повідомляли про порушення під час визначення вартості робіт, неефективне використання бюджетних коштів та завищення вартості виконаного ремонту.
Саме тому нинішня ситуація неминуче повертає увагу до ремонту 2017 року. Якщо після нього змінювалася технічна документація, якщо проводився перерозподіл приміщень або приймалися роботи, усі ці рішення мають документальне підтвердження.
Так само потребують підтвердження і заяви про відповідальність колишніх орендарів за нинішній стан приміщень. Якщо об’єкт передавався і повертався після користування, мають існувати акти приймання-передачі, дефектні відомості, претензії чи інші документи. Без них будь-які звинувачення залишаються лише позицією однієї зі сторін.
Безпека не може бути другорядною
Окремий пласт питань стосується технічного стану будівлі. У коментарях мешканці згадують грибок, проблеми з вентиляцією, інженерними мережами, укриттям і загальним станом приміщень. Наскільки ці твердження відповідають реальному стану речей, мають визначати не дописи у Facebook, а профільні експерти.
Втім саме тут виникає ще одна проблема. Якщо басейн і школа залишаються інженерно пов’язаними, будь-які зміни у використанні приміщень неможливо оцінювати лише за технічним паспортом. Важливо розуміти, як функціонуватимуть системи водопостачання, теплопостачання, вентиляції, евакуації, укриття та санітарної безпеки. Йдеться про об’єкт, який щодня мають відвідувати діти, а отже вимоги до його експлуатації повинні бути максимально високими.
Чого насправді вимагає громада
Попри гостру дискусію, вимоги мешканців виглядають доволі конкретними. Вони не закликають закривати басейн і не виступають проти його ремонту. Навпаки, більшість хоче, щоб він працював повноцінно, регулярно і був доступним для дітей Солом’янського району.
Але перед новими бюджетними витратами люди очікують відповідей на питання, які поки що залишаються відкритими.
Кому належали спірні приміщення до ремонту 2017 року? На підставі яких документів вони змінили свій статус? Скільки дітей фактично відвідували басейн останніми роками? Які кошти надходили від батьків? Хто відповідав за технічний стан об’єкта після завершення ремонтів? Чи існують актуальні висновки щодо пожежної, санітарної та технічної безпеки?
Саме ці питання дедалі частіше звучать у публічному просторі.
Довіра починається з відкритості
Після хвилі критики адміністрація басейну наголосила, що заклад працює законно, дбає про безпеку дітей і готовий вирішувати всі суперечності виключно у правовому полі.
Саме правове поле сьогодні і може поставити крапку в конфлікті. Не заявами, а документами. Не взаємними звинуваченнями, а відкритим аудитом. Не новими обіцянками, а публічним поясненням рішень, які роками залишалися незрозумілими для громади.
Історія «Олімпіка» давно перестала бути лише історією одного басейну. Вона стала тестом на те, наскільки відкрито місцева влада готова управляти комунальним майном, звітувати про використання бюджетних коштів і пояснювати рішення, які безпосередньо стосуються дітей.
Бо врешті-решт головне питання звучить не так: чи потрібен району басейн?
Головне питання інше: чи може громада бути впевненою, що дитяча інфраструктура управляється прозоро, безпечно і в інтересах тих, для кого вона була створена.
