Кожне місто має свою унікальну спадщину делікатесів, яка стає його символом та культурним відображенням. Київ також багатий на історичні та традиційні надбання. Зокрема мова йде про гастрономічні символи, які зможуть зацікавити як місцевих гурманів, так і туристів.
Про 3 популярних гастрономічних символів Києва, розповідаємо далі.
Київський торт
Фаворитом серед гастрономічних символів є «Київський торт», який вперше з’явився у грудні 1956 року. Його історію повʼязують із курйозним випадком на тодішній кондитерській фабриці імені Карла Маркса.
Якось кондитери забули поставити на ніч у холодильник партію яєчно-білкових коржів для бісквіта. Вранці вони виявилися засохлими. Тоді начальник бісквітного цеху Костянтин Петренко разом із 17-річною помічницею Надією Чорногор переклали засохлі коржі масляним кремом, додали подрібнені горіхи, посипали ванільною пудрою та прикрасили поверхню квітковим орнаментом.
Саме так, кажуть, зʼявився попередник київського торта, який став візитною карткою міста.
Хоча на підприємстві стверджують, що створення оригінального рецепту було результатом цілеспрямованої роботи, а секрет виготовлення горіхово-білкових коржів досі залишають нерозкритим.
Патент на цей кулінарний «винахід» був отриманий лише в 1973 році, коли авторське свідоцтво видали кондитерам Ганні Курило та Галині Фастовець-Кулиновській.
Котлета по-київськи
Історія створення цієї страви сповнена протиріч. Згідно з однією версією, схожу котлету винайшов француз Ніколя Аппер у середині XVIII століття. Згодом вона потрапила до Росії за правління імператриці Єлизавети Петрівни, коли французькі кухарі та їхні страви були в моді, і стала відомою як “котлета де-воляй”.
Однак це припущення сумнівне, оскільки в той час Апперу було трохи більше десяти років.
У Києві ж такі котлети почали готувати за правління Павла Скоропадського у 1918 році. Її, як “котлету де-воляй по-київськи”, начебто подавали офіцерам штабу гетьмана в ресторані готелю “Континенталь”. Проте через складну економічну ситуацію того часу страва не прижилася.
Також ця котлета датується в 1947 році, коли її приготували на честь повернення української делегації з Парижа. Назва “котлета по-київськи” пов’язується з Микитою Хрущовим, якому вона прийшлася до смаку.
З початку 1960-х років ця котлета стала популярною і коронною стравою багатьох столичних кафе та ресторанів.
Вона досі залишається фаворитом серед гурманів. Сьогодні її готують не лише із маслом, як в традиційному рецепті. Серед популярних рецептів котлети – із маскарпоне, дорблю, шпинатом, грибами, рибою, чорносливом тощо.
Сухе варення
Сухе варення — це цукати, зроблені з фруктів та овочів. Колись його рецепт був втрачений. Відновити смаколик вдалося лише через понад сто років.
У Музеї історії Києва дотримуються версії, що виготовлення цукатів киянам показав швейцарський кондитер Балью, який супроводжував Катерину II. У 1797 році, під час візиту імператриці до Києва, Балью зламав ногу на Подолі. Поки свита поїхала далі на південь, він залишився лікуватися і, щоб не нудьгувати, почав готувати цукати з плодів місцевих садів.
Цю історію розповів Микола Закревський у своєму “Описі Києва” 1868 року.
Перші письмові згадки про київські цукати історики відносять до XIV століття. У 1386 році їх привезли з Києва і подавали на весіллі литовського князя Ягайла, вже тоді вони були відомі як київські цукати.
У 1744 році імператриця Єлизавета Петрівна, відвідавши Київ, була вражена смаком сухого варення і наказала постачати його до Санкт-Петербурга.
Найвідомішими київськими виробниками сухого варення стала родина Балабухів. Завдяки їхнім зусиллям цей кондитерський делікатес здобув європейське визнання і був нагороджений багатьох престижних нагород. У ХХ столітті рецепт цього унікального смаколика був втрачений до 2016 року.
